Характеристика окремих видів самостійних робіт

Робота з курсів підвищення кваліфікації вчителів біології в 2012р.

Характеристика окремих самостійних робіт.

Самостійність у навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосована робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов’язковість і різноманітність самостійних робіт.

Форму самостійних завдань бажано урізноманітнювати, щоб працювали різні види сприймання і пам’яті: зорова, слухова, моторна. Не варто перевантажувати якийсь один вид сприймання.

Результативність самостійної роботи залежить і від того, як учитель зуміє поєднати способи виконання завдань: усні з письмовими, фронтальні з індивідуальними.

3.1. Робота з книгою.

У наш час книга – не основне джерело знань, але важливий засіб людського спілкування.

Уміння працювати з книгою, культура читання, прагнення до неї тісно пов'язані з розвитком людини, її навчання. Розглянемо коротко деякі дидактичні умови організації роботи з підручником на уроці:

1. Роботу з підручником необхідно ретельно планувати, вважаючи її одним з видів самостійної діяльності школярів.

2. Діями учнів потрібно чітко керувати: що читати, з якою метою, на які питання відповідати, які вправи виконувати після прочитання параграфа і т.п.

3. Робота з підручником не повинна займати весь час уроку. Вона розумно поєднується з іншими видами навчальної роботи.

4. Недоцільно заучувати напам'ять прочитане. Важливо виділити головну ідею кожного абзацу або скласти план прочитаного.

5. Широко використовувати графічний матеріал підручника для самостійної роботи: аналіз малюнка, розповідь за картинкам; читання та аналіз графіків.

6. Необхідно цілеспрямовано працювати з тими запитаннями, які є в підручниках в кінці параграфа.

7. Роботу з підручником потрібно використовувати на всіх етапах уроку. При комплексному використанні вона створює певну систему.

8. Вчитель може скласти систему запитань, на які в тексті підручника потрібно знайти відповідь. Можна запропонувати учням переказати своїми словами основну думку прочитаного абзацу, доведення, розділити текст на частини, виділити в них опорні пункти, які є стрижнем абзацу чи тексту.

9. Складання різних планів тексту: простих, розгорнутих, усних, письмових, які складаються у вигляді запитань, цитат, тез.

10. Узагальнення та систематизація знань.

11. Робота з першоджерелами; позакласне читання.

В процесі самостійної роботи з книгою можна індивідуалізувати процес читання: учням з різними навчальними можливостями можна дати завдання різного рівня самостійності.

Працюючи з підручником та іншою літературою, учні повинні навчитися відрізняти головний матеріал від другорядного. Щоб навчити учнів самостійно виділяти в читаному тексті основний матеріал, вивчення нового матеріалу на перших уроках доцільно проводити за певним планом, який записувати на дошці або дати питання, на які вони повинні будуть відповісти на наступному уроці, тому, готуючи домашнє завдання, вони звертають увагу на головне в темі, яка вивчається. На подальших уроках у ході роботи з підручником варто пропонувати їм уже самім знаходити і виділяти в тексті те, що є головним.

3.2. Самостійні спостереження учнів.

Самостійні спостереження учнів на уроках біології найчастіше застосовують при вивченні будови рослин, тварин, їх окремих органів на роздатковому матеріалі чи в живому вигляді. Учні під керівництвом вчителя розглядають цілі об’єкти чи їх частини, живі або гербарні зразки, препарати, тощо; спостерігають ті чи інші явища або процеси. Такий розгляд матеріалу супроводжується бесідою або роботою з підручником, з зошитом.

При спостереженні учні обмежуються тільки спогляданням, не розчленовують об’єкти, не проводять дослідів і експериментів.

При організації спостережень вчитель керує роботою, повідомляє тему роботи і дає завдання та інструктаж щодо її виконання. Завдання для роботи з роздатковим матеріалом бажано записати на інструктивних картках, які треба роздати всім учням. Хід виконання завдання учні фіксують у зошитах (замальовують, роблять записи, відповідають на запитання тощо).

Успіх проведення самостійних спостережень учнів залежить від додержання вчителем певних правил:

1. Підготовка роздаткового матеріалу та роздача його учнів (до уроку,під

час перерви, на уроці) повинна забирати мінімум часу;

2. Слід чітко визначати тему та мету спостереження і доводити її до

учнів;

3. Чітко подати завдання та інструктаж по проведенню спостереження

(що саме, в якій послідовності, за який час учні повинні спостерігати, що замалювати, записати);

4. Контроль над самим процесом спостереження: стежити як учні

проводять спостереження, чи додержуються інструкції, чи вкладаються в час, як записують спостереження в зошити, виконують малюнки, заповнюють таблиці тощо;

5. Підведення підсумків.

3.3. Організація лабораторних та практичних робіт.

Під час лабораторних робіт у класі під керівництвом учителя самостійно проводять спостереження і досліди, здобуваючи при цьому знання та практичні вміння і навички. Спостереження учнів під час лабораторних робіт відрізняються від описаних вище спостережень під час роботи з роздатковим матеріалом тим, що учні не тільки спостерігають, а й активно діють на досліджувані об’єкти і явища.

Організація будь-якої лабораторної роботи починається з визначення її місця в системі уроків з даної теми. Вчителю потрібно уточнити терміни проведення роботи: чи відразу після вивчення нового матеріалу, на наступному уроці або через два-три уроки.

Певна підготовча робота здійснюється до уроку: повторюється теоретична частина, учні знайомляться з необхідним обладнанням, заносять в зошит для лабораторних робіт назву теми, склад обладнання, заготовляють сітки таблиць і т.д. Все це дозволяє учням зрозуміти мету роботи та засоби її досягнення, плідно використати час уроку.

Перед уроком перевіряється наявність та придатність необхідного обладнання.

Перед уроком учитель визначає основну мету уроку і виділяє ті головні уміння та навички, якими повинен оволодіти учень, щоб виконати лабораторну роботу.

При підготовці до лабораторної роботи потрібно визначити, що учень може зробити самостійно, а що необхідно дати в готовому вигляді. Опис робіт можна зробити різним за рівнем складності, відповідно до індивідуальних можливостей учнів.

Додаткові завдання повинні бути творчого типу, щоб відповіді на запитання не містилися в підручниках у явному вигляді. Подібні запитання дозволяють уникнути механічного виконання роботи учнями.

Лабораторна робота повинна мати дослідницький характер, але в якій мірі дослідження здійснювати самостійно - залежить від підготовки класу, про що вирішує вчитель. Перед тим, як безпосередньо розпочати виконання лабораторної роботи, рекомендується продемонструвати всі етапи діяльності учнів у процесі її виконання з коротким аналізом дій. Звичайно при проведенні лабораторної роботи увагу звертають на досягнення основної дидактичної мети, розвиток вимірювальних навичок, навичок роботи з обладнанням, приладами.

Не за кожну програмну лабораторну роботу ставиться оцінка в журнал. Деякі роботи оцінюються вибірково. Спеціальною оцінкою можна оцінити навички вимірювання та обчислення, а також оформлення роботи.

Самостійну роботу на лабораторних заняттях учні можуть виконувати фронтально і індивідуально.

Фронтальне лабораторне заняття проводиться за безпосередніми вказівками вчителя. При цьому самостійна робота учнів поділяється на окремі частини, етапи. Відповідно до етапів самостійної роботи, інструктаж учителя також поділяється на окремі частини. Перед кожним етапом роботи вчитель пояснює, а інколи і показує, як виконати дану частину робот, на що звернути увагу, який запис або малюнок зробити в зошиті.

Тільки після того як всі учні виконають певний процес, вчитель пояснює, що і як треба робити далі. Отже, при фронтальному лабораторному занятті всі учні одночасно починають і закінчують роботу. Перевага фронтального виду лабораторних занять в економії часу, можливості контролювати роботу учнів і підтримувати належну дисципліну. А недолік – неповна самостійність у роботі учнів і обмеженні можливості для виявлення їх ініціативи.

При індивідуальному лабораторному занятті завдання учням дають повністю перед початком роботи. Інструктаж учитель дає не частинами перед кожним етапом роботи, а відразу весь. Форма інструктажу може бути усна або письмова. Одержавши інструкцію, учні приступають до роботи, а вчитель перевіряє, контролює правильність виконання завдання.

3.4. Виконання індивідуальних та групових завдань.

Для того, щоб учні вчилися із цікавістю, навчали один одного варто використовувати групову форму роботи. У групі сильні учні ще більше розкривають свої здібності під час виконання різнорівневих завдань, організаторські здібності. Одночасно слабкі учні відчувають підтримку товаришів, вільніше і впевненіше включаються в роботу своєї групи. Учнів всієї групи об'єднує загальна мета, тому вони знають, що успіх роботи залежить від внеску кожного – тільки тоді можна досягти мети, коли товариші по групі теж досягнуть успіху.

Групи працюють за такою схемою:

1) одержують завдання від учителя й чітку інструкцію по їх виконанню;

2) виконують завдання до тих пір, поки кожен учень буде готовий дати відповідь на поставлене питання;

3) обмінюються інформацією із членами іншої групи, утворюючи нові групи з представниками груп, що мають інші завдання, щоб навчитися самим і навчити інших.

4) об'єднуються в коло однодумці з метою перевірки виконання побудов;

5) кожна група вибирає представника, який захищає роботу команди, від його відповіді залежить оцінювання діяльності групи або вчитель сам призначає учня, який знайомитиме з результатами групової роботи

Групову роботу можна проводити на будь-якому етапі уроку і на уроці будь-якого типу.

На уроці вивчення нового навчального матеріалу можна фронтально розглянути нову тему, а потім глибше розглянути його в групах. Спостерігаючи за роботою учнів у групах, доцільно проводити опитування у вигляді фронтальної бесіди, звертаючи увагу на нові поняття. На уроках закріплення знань, умінь і навичок учні у групах вирішують різнорівневі завдання, допомагаючи своїм товаришам, а це робить такі уроки найпродуктивнішими. Після виконання завдань представники груп дають відповіді біля дошки, а інші учні класу рецензують його

Робота в групах передбачає:

1) розподіл обов'язків між учнями;

2) аналіз завдання, взаємообмін інформацією;

3) взаємодопомогу, взаємоперевірку і взаємооцінку.

На ефективність групової діяльності впливають відносини між членами групи, а також відносини між групами в класі. Важливо, щоб учні допомагали один одному, пояснювали те, що не зрозуміло, взаємоперевіряли виконання завдань. Якщо на уроці створена атмосфера взаєморозуміння, то це створює умови для ефективного оволодіння знаннями й формування позитивних емоцій в учнів.

Робота в малих групах, (можливі варіанти організації роботи груп: «Діалог», «Коло ідей», «Пошук інформації» і інші) допомагає в розв’язанні складних задач, які вимагають колективного пошуку ідей для вирішення проблеми. Учні вчаться аналізувати, узагальнювати, розвивається пізнавальна активність, логічне мислення.

Узагалі, для того, щоб учні вчилися з цікавістю, кожний урок, як добра вистава, повинен мати позитивний початок, позитивну установку на урок, мотивацію діяльності учнів.

3.5. Перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, диктанти.

Не можна забувати про те, що перевірка знань – це не тільки з’ясування того, як учні вивчили матеріал попередніх уроків, а й глибше засвоєння навчального матеріалу, і закріплення набутих умінь і навичок. Тому процесу повторення слід приділяти велику увагу, систематично проводити його.

Усна перевірка знань.

Проводиться за заздалегідь наміченими запитаннями, мета яких – повторення матеріалу, логічно пов’язаного із змістом уроку. Дуже важливо при усному опитуванні не повторювати запитань по даному матеріалу в такому формулюванні, в якому вони ставилися раніше, а видозмінювати їх, кожного разу вносити в них нові елементи.

1. Фронтальна відтворююча бесіда:

А) опитування учнів перед вивченням нового матеріалу;

Б) фронтальна бесіда в процесі вивчення нового матеріалу;

В) фронтальна заключна бесіда після вивчення нового матеріалу;

2. Індивідуальна відтворююча бесіда (індивідуальне опитування учнів по вивченому матеріалу):

А) індивідуальне опитування за раніше вивченим матеріалом;

Б) індивідуальна перевірка якості засвоєння нового матеріалу;

В) самоперевірка.

Письмова перевірка знань.

Дозволяє за порівняно короткий час перевірити і оцінити знання учнів усього класу. Передбачаючи проведення письмової перевірочної роботи, учитель заздалегідь підбирає кілька варіантів однакових за трудністю робіт, які охоплювали б весь матеріал теми.

1. Записи в зошитах, зроблені в ході уроку, під час виконання

лабораторних робіт та інших видів самостійної роботи, домашніх завдань.

2. Письмові перевірочні роботи (відповідь на запитання в зошиті, тестові

завдання, біологічні диктанти на вживання біологічних термінів).

3. Заповнення порівняльно – узагальнюючих таблиць з метою

закріплення, повторення та перевірки знань учнів.

4. Взаємоперевірка учнями різних видів своїх письмових робіт.

Практична перевірка знань.

Спостереження за практичною діяльністю учнів дає уявлення про їхні уміння користуватися лабораторними інструментами, оптичними приладами, виготовляти препарати, визначати рослини чи тварин. Все це враховується і відповідно оцінюється.

1. Виготовлення на уроці препаратів, розтин тварин, розчленування

рослин.

2. Проведення дослідів, експериментів.
3. Визначення рослин, тварин.
4. Виконання практичних та трудових операцій на уроці

(пересаджування квітів, відбір насіння).

5. Виготовлення наочних посібників (гербаріїв, колекцій, препаратів).